Як працюють контрольовані словники?

Щоб забезпечити точні результати пошуку та коректне відображення даних, museum-digital використовує нормалізовані дані — контрольовану термінологію. Для їх управління розроблено багатомовний інструмент nodac, який контролює словники museum-digital і може застосовуватися для роботи із зовнішніми термінологіями.

Деякі контрольовані словники безпосередньо пов’язані з введенням і виведенням даних у museum-digital. Ці словники, разом з іншими термінами, доступними через nodac, відкриті для загального використання через веб-інтерфейс та API md:term.

Додавання нових термінів відбувається автоматично: якщо один музей вводить нове поняття, воно стає доступним для всіх. Це дозволяє спільно розвивати наукову лексику для опису колекцій.

Гнучкість у використанні географічних назв

У museum-digital надається перевага сучасним географічним назвам, але система дозволяє враховувати й історичні варіанти. Деякі музеї фіксують історичну назву місця виготовлення предмета, інші — сучасну. Обидва підходи підтримуються, оскільки назви прив’язані до єдиної системи синонімів. Наприклад, пошук за запитом «Львів» також видасть результати для Lwów та Lemberg.

Рекомендується використовувати сучасні назви без політичних позначень, якщо це не є принципово важливим для об’єкта. Наприклад, просто «Київ», а не «Київ, Українська Народна Республіка». Датування об’єкта допоможе точніше визначити його історичний контекст.

Важливо: у системі існує окрема категорія «історичних» місць. До неї входять лише населені пункти, які більше не існують (наприклад, шахтарські селища, що зникли через видобуток корисних копалин). Якщо місто просто змінило назву, але продовжує існувати, воно не вважається історичним.

Як правильно вводити географічні назви

Щоб правильно пов’язати новий об’єкт з уже існуючими даними, рекомендується вводити назву без зайвих слів. Наприклад, «Київ», а не «місто Київ».

• Не додавайте службові слова на кшталт «місто», «село», «селище». Наприклад, «Мезин», а не «с. Мезин» чи «село Мезин».
• Використовуйте службові слова, якщо вони є частиною офіційної назви. Наприклад, «Київська область», «Новгород-Сіверський район», але просто «Дніпро».
• Якщо населений пункт має поширену назву, можна навести курсор на запропоновані системою варіанти та вибрати потрібний район/регіон.

Як додати нову назву, якщо її немає у словниках?

Контрольовані словники постійно оновлюються, але якщо потрібної назви немає, її можна додати вручну.

1. Введіть назву населеного пункту у відповідне поле.
2. Натисніть «Надіслати» або Enter.
3. Відкриється меню внесення нової назви.

Рекомендується уникати службових слів (наприклад, «село», «селище») — їх краще вказати в описі. У цьому ж розділі можна додати інформацію про район, область, країну.

Ми сподіваємося, що ці рекомендації допоможуть вам правильно використовувати контрольовані словники museum-digital, полегшать пошук та внесення нових даних, а також сприятимуть точному й узгодженому опису колекцій. Якщо у вас виникнуть запитання або зауваження, звертайтеся до підтримки museum-digital Ukraine (ukraine@museum-digital.de).

Приклад: Попередня база даних музею використовувала ролі учасників замість подієвої структури для позначення того, хто створив об’єкт. У записах музею зазначено, що певний об’єкт має пов’язану особу X, яка позначена як “головний виробник”, а також пов’язаний час Y, позначений як “час виробництва”. Під час імпорту ці ролі (“головний виробник” і “час виробництва”) переводяться у відповідні типи подій museum-digital, щоб сформувати подію: об’єкт був виготовлений особою X у момент Y. Це працює, оскільки терміни “головний виробник” і “час виробництва” відповідають подієвому типу “виробництво”.

Якщо певному терміну ще не призначене відповідне значення зі списку контрольованих термінів museum-digital, імпортер припиняє імпорт при першій появі цього терміна в одному з контрольованих полів. З одного боку, це корисно, оскільки дозволяє уникнути витрат ресурсів на імпорт, який все одно не буде завершений. З іншого боку, це створює труднощі, оскільки неузгоджені записи виявляються лише поодинці.

Новий допоміжний інструмент

Новий інструмент concordance.museum-digital.org робить цей процес менш складним. Користувачі можуть завантажити всі імпортовані дані певного поля (наприклад, ролі учасників) пострічково та перевірити, чи були вони вже узгоджені зі списками відповідностей.

Для записів, які ще не мають відповідного значення, з’являється можливість вручну співвіднести їх із дозволеними варіантами museum-digital через інтерфейс інструменту, а також згенерувати кодові рядки, необхідні для внесення змін до списків відповідностей.

Хоча перевірка та розширення відповідних списків з відкритим кодом має бути простою навіть для користувачів без технічних навичок, цей метод значно зручніший. Важливо й те, що імпорт більше не потрібно виконувати кілька разів, щоб усунути всі помилки, спричинені невідповідними записами. До того ж, порівнювати значення у звичайній людській мові значно зручніше, ніж використовувати внутрішні ідентифікатори цільових значень для пошуку відповідників.

Код перевірки відповідностей доступний за ліцензією MIT тут.

Версіонування

Центральною та довго відсутньою функцією в musdb була детальна історія версій записів, яка дозволяла б відстежувати та відновлювати дані після помилкової пакетної обробки або випадкового видалення вмісту полів.

Така можливість тепер доступна. Переглянути всі зміни запису об’єкта з моменту початку фіксації змін (травень 2024) можна у вкладці “Запис даних” під час перегляду або редагування об’єкта в musdb. У верхній частині вкладки тепер знаходиться нова кнопка “Відкрити версіонування”.

При натисканні відкривається вікно з таблицею всіх змін запису. Різні аспекти об’єктного запису розподілені по вкладках, а отже, й по різних таблицях, наприклад, для основних даних, адміністративної інформації, зв’язків із колекціями, ключових слів тощо.

“Перенесення за полями”

Другою, часто запитуваною функцією – особливо після імпорту – є пакетне перенесення вмісту з одного поля об’єкта в інше. Наприклад, якщо інформацію, що раніше зберігалася у невидимому полі “Історія об’єкта”, у майбутньому слід розміщувати у полі “Детальний опис”, щоб вона була доступною для публічного перегляду, тепер це можна зробити за кілька кліків одразу для сотень об’єктів.

Як і всі інші опції “Глобального редагування”, перенесення за полями застосовується до всіх об’єктів, які відповідають встановленому критерію пошуку. Функція доступна у бічному меню списку об’єктів, як тільки встановлено пошуковий фільтр.

Нова функція “Перенесення за полями” також доступна через API musdb через нову кінцеву точку: /object/transfer_by_search/{mode}.

Фотографування предметів є центральним компонентом документації колекції в музеї. Відеоурок “Предметна фотографія – від брутального до витонченого” показує, на що потрібно звернути увагу під час фотографування музейних предметів і як за допомогою простих засобів можна зробити гарні предметні фотографії. У вступному базовому модулі “Предметна фотографія – від грубого до витонченого” ми фотографуємо типовий музейний предмет за допомогою різних камер і джерел світла, даємо прості поради та порівнюємо результати.

Завантаження сценарію (німецькою мовою)

Задній план

Перш ніж пробувати різні камери і джерела світла, ми побудуємо “бухту” з великого білого фотокартону. Бухта – аркуш картону, натягнутий між фоном і стіною, – дає змогу розмістити об’єкт так, щоб на тлі не було видно елементів, що заважають. Таким чином, об’єкт стоїть осібно. Можна також використовувати сірий картон, що може бути вигідно для предметів світлих тонів (порцеляна і скло), щоб вони виділялися.
Це може бути корисно для предметів світлих тонів (порцеляна і скло), щоб візуально краще відокремити їх від фону. Кольорові фони доцільно використовувати тільки в тому разі, якщо вони явно підходять для певного випадку. Сірий і білий кольори не підвладні часу і роблять фотографії більш довговічними.

Об’єкт

Наш музейний предмет – паяльна лампа зі складу музею в Менхенклостері, яку було знайдено на місцевому сміттєзвалищі в період після возз’єднання. Тому про історію об’єкта відомо небагато.

1. Фотографування на смартфон при денному світлі (Відео 2:17 хв)

Смартфон часто замінює фотоапарат у повсякденному житті, тому ми включили його в наш матеріал. Ми розмістимо нашу камеру біля вікна так, щоб денне світло падало на об’єкт збоку. Щоб об’єкт не став занадто темним на тіньовій стороні, ми висвітлюємо його за допомогою коректора світла. Це може бути шматок полістиролу або, як у фільмі, коробка з-під взуття з алюмінієвою фольгою на одному боці та білим папером на іншому. Спробуйте, який бік краще освітлює. Практичність коробки з-під взуття полягає в тому, що вона стоїть сама по собі. 
Роздільна здатність фотографії все ще трохи груба і піксельована, див. збільшення праворуч внизу. Фон занадто яскравий (паперово-білий) спереду і праворуч, що не ідеально під час використання як друкованого зразка. Або край зображення стає білим по всьому периметру (кадрування), або має тон зображення по всьому периметру. Задній план має теплий тон, а не нейтральний білий/сірий. Це означає, що об’єкт також не представлений в істинному кольорі.

2. Фотографування на смартфон із настільною лампою (відео 5:10 хв)

Настільна лампа – наше перше “штучне” джерело світла. Щоб зробити світло лампи трохи м’якшим, наклеюємо перед лампою аркуш багатошарового паперу. Пряме світло призведе до того, що тінь буде занадто сильно окреслена і перекриватиме форму об’єкта. Щоб тінь падала вбік, ми висвітлюємо об’єкт збоку і освітлюємо його тіньову сторону за допомогою коректора світла. Світло спереду завжди призводить до появи недоречних тіней. Роздільна здатність відповідає знімку при денному світлі. Задній план має більш нейтральний колір, як і об’єкт. Загалом він виконаний дещо темнішим. Коректор світла здатен лише мінімально освітлити тіньову сторону. Цей смартфон має лише один ширококутний об’єктив з невеликою фокусною відстанню. У результаті зображення дещо спотворюється. Доцільніше використовувати легку телеоб’єктивну фокусну відстань.

3. Псевдодзеркальний фотоапарат із настільною лампою (Відео 7:43 хв)

Використовуваний нами фотоапарат ми позичили на місці, в музеї при монастирі. Це камера формату APS-C із сенсором, який набагато більший за сенсор смартфона. Що більша матриця, то, як правило, краща якість зображення. Ми, як і раніше, висвітлюємо настільною лампою багатошаровий папір, але не освітлюємо зображення на тіньовій стороні. Біле тло змушує експонометр камери вимірювати більшу яскравість, ніж є насправді. Тому ми встановлюємо компенсацію експозиції на камері на +1 і використовуємо автоматичну експозицію, яка бере на себе всі інші налаштування, щоб об’єкт не був відтворений занадто темним. Фотографію зроблено за допомогою зум-об’єктива з фокусною відстанню у світлому телефото діапазоні (55 мм).
Роздільна здатність зображення набагато краща, ніж на смартфоні, але все ж таки трохи пікселізована, тому що чутливість камери (ISO) все ще дуже висока. 

Якби ми використовували штатив і встановили чутливість на 100 (ISO), роздільна здатність була б вищою. Завдяки використанню помірного діапазону телефото камери об’єкт більше не спотворюється.
Для камер APS-C помірне телефото становить 35-55 мм, для повнокадрових камер – 50-90 мм. Загалом, макрооб’єктиви особливо підходять у якості фіксованих фокусних відстаней для предметної фотографії, оскільки вони завжди перебувають у світлому теледіапазоні, також дають змогу знімати великі плани та розраховуються без спотворень, що особливо важливо для репродукцій. Адже аркуш паперу має виглядати не округлим, як подушка, а мати рівні краї.

4. Псевдодзеркальний фотоапарат з непрямим ручним спалахом (Відео 9:38 хв)

Тепер ми використовуємо ручний спалах, за допомогою якого ми опосередковано освітлюємо стелю. Вся стеля, таким чином, служить джерелом світла і дозволяє м’яко висвітлювати картину, подібно до софтбоксу. На практиці ми самі часто працюємо так. При цьому ми використовуємо більш потужний студійний спалах, спрямований у стелю. Якщо стеля темна або занадто висока, можна також зробити спалах на бічну стіну, шматок полістиролу/світлого картону або через прозорий світловий матеріал (білу тканину або Tyvek).
Зазвичай існує не один вірний спосіб досягнення ідеального освітлення, а безліч можливостей. Як досвідчені музейні фотографи, ми теж постійно стикаємося з новими проблемами, оскільки варіації музейних предметів практично нескінченні, і ми завжди шукаємо нові способи правильно освітити об’єкт. Саме тому імпровізація і метод проб і помилок під час встановлення світла – завжди гарна ідея.

Роздільна здатність покращилася ще більше, оскільки в камері використовується менша кількість пікселів і менша чутливість до шуму. Відносно темний металевий предмет добре освітлений. Баланс білого, або колірний відтінок фону, став більш нейтральним, хоча ще не ідеальним.
Усі зображення в цьому скрипті – це необроблені JPEG-файли, які можна отримати не тільки за допомогою будь-якого смартфона, а й за допомогою будь-якої камери. Ми не проводили тут жодної подальшої обробки зображень. Біле тло зазвичай має невеликий колірний відтінок, який може виглядати дещо інакше залежно від монітора. У наступному туторіалі ми покажемо, як уникнути цих колірних спотворень.

5. Повноформатна камера з професійними налаштуваннями (Відео 11:45 хв)

Ми зробили цей знімок нашою повнокадровою камерою з макрооб’єктивом 60 мм. Ми вручну встановили чутливість камери на базове значення 100 (ISO). Діафрагма об’єктива – 11, витримка – 1/125 секунди. (Це наші основні ручні налаштування). Спалах подається зверху через софтбокс. (Ми могли б просто направити спалах на стелю). Після перевірки першого знімка на дисплеї камери встановлюється потрібна кількість світла на спалаху. Щоб циліндричний корпус отримував світло не тільки зверху, ми освітили його спереду, тримаючи пінополістирол під дуже невеликим кутом між об’єктом і камерою.
Роздільна здатність зображення стала дещо вищою. Перш за все, матеріальність паяльної лампи тепер постає у всій своїй красі завдяки адекватному освітленню. Металева якість поверхні вперше проявляється по-справжньому. Об’єкт і фон відображаються в більш холодному тоні зображення, хоча ще не повністю нейтральному.
Якби під час зйомки камерою з матрицею APS-C (псевдодзеркальна камера) ми використовували студійний спалах і ручне налаштування замість автоматичної експозиції, то змогли б зробити майже таку саму гарну фотографію.

Підбиття підсумків

Фотографії, зроблені смартфоном, підходять тільки для фотографій невеликого розміру і по-справжньому придатні для друку тільки в екстрених випадках. Більш сучасний смартфон з телеоб’єктивом, звісно, був би більш підходящим, оскільки ширококутний об’єктив, зокрема, не підходить для фотографій об’єктів, оскільки призводить до спотворення зображення. Однак смартфон не можна використовувати із зовнішнім спалахом. Сучасні смартфони також штучно підсилюють кольори.
Псевдодзеркальна камера/APS-C, як і повноформатна камера, дає набагато кращі результати, особливо за наявності достатньої кількості світла. Правильно використовуваний спалах у поєднанні з відповідною фокусною відстанню завжди призводить до прийнятного результату при використанні обох типів камер.

Глосарій

Фокусна відстань = відстань від оптичного центру об’єктива до датчика зображення. Що більша дистанція, то більша фокусна відстань. Що більша фокусна відстань, то ближче ми можемо знімати об’єкти. Біноклі завжди мають велику фокусну відстань. Що коротша фокусна відстань, то ширший кут, подібно до панорамного знімка, коли все, що перебуває перед камерою, зображається по максимуму. Саме тому ширококутний об’єктив хороший для зйомки пейзажів, а телеоб’єктив – для об’єктів, до яких ми хочемо підібратися ближче. Нормальна фокусна відстань відповідає зображенню через наші очі. Наскільки сильним буде ефект телеоб’єктива або ширококутного об’єктива, також залежить від розміру датчика зображення. Тому нормальна фокусна відстань становить 50 мм для повноформатної камери, 35 мм для APS-C і 25 мм для Micro 4/3.

Псевдодзеркальна камера або бридж-камера = Ми використовуємо це поняття для позначення камери, яка перебуває між компактною камерою (“снапером”) і професійною дзеркальною камерою.

Датчик зображення = світлочутлива поверхня, на яку об’єктив камери відкидає зображення відповідно до оптичного принципу (камера-обскура). Датчик перетворює падаюче світло на електричні сигнали, з яких процесор зображення генерує цифрову фотографію. І її можна зберегти.

Чутливість (ISO) = базове значення зазвичай дорівнює 100 і завжди краще як налаштування, оскільки зображення виходить більш деталізованим і з меншим рівнем шуму.

Софтбокс = складаний освітлювальний ящик, який розподіляє спочатку точкове (жорстке) світло на більшій площі, пом’якшуючи його.

Цей запис у блозі є частиною серії “Brandenburgische Museen digital” і редагується Museumsverband des Landes Brandenburg e.V. www.museen-brandenburg.de/aktivitaeten/projekte/digitalisierung/.